"Особливості національної охоти". 10 кумедних фактів про саму народну комедію 90-х

Днями не стало Олександра Рогожкіна. Мабуть він був найпопулярнішим вітчизняним режисером 90-х років. Зняв перші серії знаменитих «Вулиць розбитих ліхтарів», військову драму «Блокпост» та інші культові фільми. Але справжнє народне кохання йому принесла феєрична кінокомедія про особливості національного полювання. Як людина, яка сама не раз була на полюванні, можу підтвердити: багато кумедних моментів взято з реального життя. Навмисне таке не придумати. Насправді все відбувається навіть смішніше. На згадку про цього чудового режисера пропоную згадати, як створювалося безсмертне кіно про горе-мисливців.
1. На створення фільму Олександра Рогожкіна мимоволі наштовхнув його приятель Михайло Кирилюк, який згодом став директором картини. Полювання, як виявилося, тоді практикували багато працівників кіностудії. На вихідні всі разом вибиралися за місто та весело проводили час у лісі. Виїжджали не так заради полювання, як просто відпочити. І ось на такий відпочинок в один із вихідних запросили й режисера. Там Рогожкін отримав виставу, як насправді виглядає полювання, і вирішив перенести побачене на екран.
2. Початкова ідея кіно полягала в тому, щоб показати справжнє полювання і засудити вживання міцних напоїв. Мовляв, пити – це погано. Вийшло все одно навпаки. Вийшло кіно про те, як «вживають» наші люди на полюванні. Весело, винахідливо та з вогником. Фільм вийшов дуже смішним та зрозумілим кожному російському глядачеві.

3. Іноземцем у групі російських мисливців мав стати німець. Але потім для фінансування зйомок вирішили запросити інвесторів із Фінляндії. Країна мала у Європі солідний фінансовий фонд. Так, для привернення уваги інвесторів на зйомках з'явився фінський студент Петербурзького театрального інституту Вілле Хаапасало. Але фіни затягували із рішенням. Поки вони думали і, нарешті, дали згоду, фільм уже було знято.
4. Роботу над кінокартиною планували розпочати влітку. Але через проблеми з грошима початок зйомок постійно переносили. У результаті основна робота проходила восени, аж до листопада. Водойми у Ленінградській області вже починали замерзати. Вранці перед зйомками доводилося розбивати та розганяти тонкий лід, щоб артисти могли нормально плавати. Щоправда, температура води ледь сягала 10 градусів. Актори зігрівалися міцними напоями. Найважче доводилося Олексію Булдакову. Він був у воді найбільше.


5. Екстремальними вийшли і зйомки у лазні. Приміщення топили лише вечорами та після зйомок. Якби в момент роботи в лазні була висока температура, то камера просто перестала б працювати. У результаті артисти «парилися» у прохолодній парилці та використовували мокрі холодні віники.
6. Олександр Рогожкін хотів, щоб герої фільму здобули кабана. У його поданнісаме це і було справжнє полювання. Але від цієї ідеї режисера переконали відмовитись. Дикий кабан не піддається дресирування. Тоді Рогожкін, який за сумісництвом був ще й автором сценарію, прямо під час зйомок переписав текст. Кабана замінили на ведмежа. Дресировану тварину звали Борей. Його експлуатували фотографи на вулицях Петербурга – знімали із іноземними туристами.

7. Ведмедик поводився цілком добродушно, але артисти вважали за краще триматися від нього подалі. А для зйомок епізоду з фотографуванням мисливців тварину довелося приспати за допомогою міцного напою. Однак у розпал роботи Боря раптом прокинувся і випадково вкусив актора Семена Стругачова. Режисерові цей епізод здався кумедним, і він увімкнув його у фільм. Спільну мову з ведмедем одразу знайшов актор Віктор Бичков. І тварина відповіла йому взаємністю.
8. Корови у першому варіанті сценарію не було. Історію про те, як її перевозили літаком, Рогожкіну розповіли льотчики. Нібито такий випадок трапився насправді. Режисер вирішив додати цей епізод у фільм. Так у сценарії з'явилася корівка. На зйомках її роль «грали» одразу три корови. А щоб усі троє тварин були однаковими за забарвленням, кількістю та формою плям, художники їх щоразу розмальовували гуашшю.

9. Комедія «Особливості національного полювання» швидко стала популярною. Жарти та фрази з фільму швидко пішли в народ. А актори уславилися на всю країну. Проте Олександр Рогожкін дуже іронічно сприйняв успіх свого фільму. Навіть не вважав його за комедію і довго відмовлявся знімати продовження. Але в результаті зняв їх аж два.
10. За чутками, генерал Олександр Лебідь приховав образу на творців фільму. Генерала Михалича він вважав невдалою пародією на себе коханого. Але пізніше відбулося його особисте знайомство з актором Олексієм Булдаковим. Генерал і артист швидко порозумілися і потоваришували.