Автомобілі для юних мажорів СРСР
Корисне
В закладки
Велосипедом нас у дитинстві було не здивувати: маленькі, середні, великі на будь-який смак, а ось дитячих автомобілів ні в кого не було. Коли у дворі з'явився перший «юний мажор», ми вже каталися на дорослих велосипедах, правда «під рамою».
Зате дітвора ретельно оглянула з усіх боків це диво промисловості і довго клянчила у батьків: «купи а...»
Тим часом історія виробництва дитячих автомобілів в СРСР почалася в далеких 30х роках. Приймається рішення про будівництво великих автозаводів і преса широко висвітлює автопробіги прототипів майбутніх автомобілів СРСР. У пропагандистських заходах задіяли так само майбутнє країни-дітей: постійно проводили змагання та показові паради саморобних педальних автомобілів.
У популярних журналах з'являються описи та креслення для самостійного виготовлення педального автомобіля
Бачачи інтерес підростаючого покоління, починається промислове виготовлення педальних автомобілів для дітей. Першим тут виявився завод ГАЗ, який почав випускати «молодшого брата» автомобіля «ГАЗ-А»
У 1935 році педальні машинки почали випускати на автозаводі ЗІС. Перший млинець вийшов грудкою: машина була зроблена з дерева і вийшла незручною і важкою. Довжина «іграшки» становила 1,5 метра-уявіть якого було мамашам тягти таку штуку на прогулянку. Через 2 роки ЗІС почав випускати більш компактну металеву модель
Так само була більш компактна модель для найменших і в дизайні ZIS-101.
Припускаю, що дитячі автопробіги тих років, рясніли великою різноманітністю техніки.
Після Великої Вітчизняної Війни виробництво педальних автомобілів відновилося тільки на початку 50х років. Класичним зразком тут мабуть став Челябінський Ковальсько-Пресовий Завод, який випускав дитячі «УРАЛи»
Машинка важила 23 кілограми і паспортна швидкість була 8км/год (мабуть далі шини не витримували))))). Всього їх було випущено близько 70 тисяч штук.
Більш менших обсягах виробляли педальні машини на інших заводах:
-Львівський завод навантажувачів випускав «Стріла», «Зіронька», «Лайка»
-Львівський верстаторемонтний завод - «ЗИМ»
-Саратівський авіаційний завод - «Перемога»
- Ленинградський завод ЛАЗ- «Нева» і «Москва»
і ще багато різних моделей. Були навіть вельми унікальні розробки: «Ракета» і «Стріла». Їх корпус виготовлений з алюмінію і дуже легкий.
На жаль, нічого не відомо про виробника цього дива. Швидше за все це авіаційний завод.
Ось на автозаводі АЗЛК, що випускав «дорослі» легковики, дуже серйозно підійшли до організації «дитячого» виробництва. Мало того, що до розробки залучали досвідчених конструкторів, так і саме виробництво зробили конвеєрним.
Найцікавіше, що педальний автомобіль найбільше був схожий на Studebaker Champion 1950 року.
У 1973 році завод перейшов на випуск нової моделі «Москвич-2», який вже був більше схожий на 412 модель.
За рахунок масового виробництва, багато діточок встигли на них як мінімум покататися. Однак для більшості хлопчаків «колісницею богів» була нехитра конструкція, яку можна швидко зробити в будь-якому сараї.
Зате дітвора ретельно оглянула з усіх боків це диво промисловості і довго клянчила у батьків: «купи а...»
Тим часом історія виробництва дитячих автомобілів в СРСР почалася в далеких 30х роках. Приймається рішення про будівництво великих автозаводів і преса широко висвітлює автопробіги прототипів майбутніх автомобілів СРСР. У пропагандистських заходах задіяли так само майбутнє країни-дітей: постійно проводили змагання та показові паради саморобних педальних автомобілів.
У популярних журналах з'являються описи та креслення для самостійного виготовлення педального автомобіля
Бачачи інтерес підростаючого покоління, починається промислове виготовлення педальних автомобілів для дітей. Першим тут виявився завод ГАЗ, який почав випускати «молодшого брата» автомобіля «ГАЗ-А»
У 1935 році педальні машинки почали випускати на автозаводі ЗІС. Перший млинець вийшов грудкою: машина була зроблена з дерева і вийшла незручною і важкою. Довжина «іграшки» становила 1,5 метра-уявіть якого було мамашам тягти таку штуку на прогулянку. Через 2 роки ЗІС почав випускати більш компактну металеву модель
Так само була більш компактна модель для найменших і в дизайні ZIS-101.
Припускаю, що дитячі автопробіги тих років, рясніли великою різноманітністю техніки.
Після Великої Вітчизняної Війни виробництво педальних автомобілів відновилося тільки на початку 50х років. Класичним зразком тут мабуть став Челябінський Ковальсько-Пресовий Завод, який випускав дитячі «УРАЛи»
Машинка важила 23 кілограми і паспортна швидкість була 8км/год (мабуть далі шини не витримували))))). Всього їх було випущено близько 70 тисяч штук.
Більш менших обсягах виробляли педальні машини на інших заводах:
-Львівський завод навантажувачів випускав «Стріла», «Зіронька», «Лайка»
-Львівський верстаторемонтний завод - «ЗИМ»
-Саратівський авіаційний завод - «Перемога»
- Ленинградський завод ЛАЗ- «Нева» і «Москва»
і ще багато різних моделей. Були навіть вельми унікальні розробки: «Ракета» і «Стріла». Їх корпус виготовлений з алюмінію і дуже легкий.
На жаль, нічого не відомо про виробника цього дива. Швидше за все це авіаційний завод.
Ось на автозаводі АЗЛК, що випускав «дорослі» легковики, дуже серйозно підійшли до організації «дитячого» виробництва. Мало того, що до розробки залучали досвідчених конструкторів, так і саме виробництво зробили конвеєрним.
Найцікавіше, що педальний автомобіль найбільше був схожий на Studebaker Champion 1950 року.
У 1973 році завод перейшов на випуск нової моделі «Москвич-2», який вже був більше схожий на 412 модель.
За рахунок масового виробництва, багато діточок встигли на них як мінімум покататися. Однак для більшості хлопчаків «колісницею богів» була нехитра конструкція, яку можна швидко зробити в будь-якому сараї.
Комментарии (0)
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.